Жовкне, опадає листя. Воно, злітаючи з дерев, перетворюється на нескінчений жовтогарячий дощ, який наче наспівує свою коротеньку пісню про Мудрість, Турботу, Ласку, Любов вчителя, яка вогником Віри, Надії та Любові завжди живе в серцях вдячних учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар